КТіСУ

ШТАМБЕРГЕР ГЕНРIХ АБРАМОВИЧ

Народився 7 травня 1919 р. в м.Тарнове, Кракiвського воєводства в Польщi. Помер 24 жовтня 1995р.
З 1939 р. по 1941 р. працював в м.Львовi. На початку Великої Вiтчизняної вiйни був призваний до лав Радянської Армiї. Воював до листопада 1943 року. Був двiчi поранений, другий раз - важко. Знаходився на лiкуваннi в м.Горькому пiсля чого був признаний непридатним до стройової служби. З липня 1944 р. до серпня 1945 року працював монтером на заводi iм. М.Горького в Горькiвськiй обл. У серпнi 1945 року переїхав до Львова i поступив вчитися до технiкуму зв'язку.

Чотирирiчний курс навчання виконав за два роки i в 1947р. поступив до Львiвського полiтехнiчного iнституту. Одночасно з навчанням в iнститутi працював лаборантом i викладачем у технiкумi зв'язку.
У 1952 роцi закiнчив iнститут i отримав спецiальнiсть iнженера-електрика. Пiсля закiнчення iнституту працював: iнженером у п\я 7 в м.Ковровi (1952-1953 роки); iнженером, головним iнженером iнституту машинознавства i автоматики АН УРСР у м.Львовi (1953-1958 роки); завiдувачем лабораторiї, завiдувачем вiддiлу Iнституту автоматики i електрометрiї Сибiрського вiддiлення АН СРСР в м.Новосибiрську (1958-1969 роки). З серпня 1969 р. професор кафедри автоматизацiї виробничих процесiв IФІНГ, а з вересня 1970 р. до квiтня 1978 року, та з листопада 1983 до березня 1986 року завiдувачем кафедри iнформацiйно-вимiрювальної технiки i промелектронiки. З квiтня 1978 року до листопада 1983 року, та з квiтня 1986 до липня 1990 року - працював на 0,5 ставки професора кафедри, що було пов'язано з погiршенням стану здоров'я.
Кандидатську дисертацiю на тему «Квазiзрiвноваженi мости змiнного струму» (диплом к.т.н. МТН №010824 вiд 9 травня 1959 року) захистив у 1959 роцi.
Докторську дисертацiю на тему «Кола змiнного струму в геофiзичних вимiрюваннях» (диплом д.т.н. МТН № 003061 вiд 14 травня 1968 р.) захистив у 1968 роцi.
У квiтнi 1971 р. отримав диплом професора по кафедрi iнформацiйно-вимiрювальної технiки i промелектронiки.
Автор бiльше 200 наукових праць, 6 монографiй i 45 винаходiв. Пiд його керiвництвом захищено 12 кандидатських дисертацiй.
Удостоєний державних нагород: 1 ордена i 5 медалей.
Лауреат виставок досягнень народного господарства СРСР та УРСР. Заслужений винахiдник СРСР.

Уривки з книжок В.Виноградова «Страна сигма». Изд-во «Наука», 1969 і М.Васина, Б.Евлодова «За гранью ощущений». Изд-во Сов. Россия, М., 1969 про творчий шлях проф. Г.А. Штамбергера

ЖУГАН ЛIДIЯ IЛЛIВНА

Народилася 13 лютого 1938 року в м.Калiнiнi.

У 1961 роцi закiнчила електромеханiчний факультет Ленiнградського полiтехнiчного iнституту iм.М.I.Калiнiна. Отримала спецiальнiсть iнженера-електрика.

Працювала: iнженером СКБ Ризького електромеханiчного заводу (1961р.); науковим спiвробiтником Дiпровуглебурмаш у м.Карагандi (1961-1964 роки); асистентом, старшим викладачем, доцентом кафедри автоматизацiї виробничих процесiв Карагандинського полiтехнiчного iнституту (1962-1982 роки), доцентом кафедри органiзацiї i управлiння виробництвом IФIНГ (1982-1983 роки), доцентом кафедри автоматизацiї виробничих процесiв (1983-1986 роки). З червня 1986 року до листопада 1993 року - завiдувач кафедри, а з листопада 1993 р. до вересня 1995 року професор кафедри. З жовтня 1995 року працює доцентом кафедри автоматики, контролю та дiагностики систем атомної енергетики Обнiнського iнституту атомної енергетики (Росiя).

У 1970 роцi захистила кандидатську дисертацiю на тему «Розробка САУ рухом бурового снаряду, орiєнтованого на межу «вугiлля-порода» за спецiальнiстю - автоматизацiя виробничих процесiв у гiрничiй промисловостi.
У 1971 роцi отримала диплом доцента кафедри автоматизацiї виробничих процесiв.
Автор близько 60 наукових робiт, в тому числi 6 винаходiв.

БРОДИН IВАН СЕМЕНОВИЧ

Народився 30 жовтня 1935 року в с. Сивка Калуського району Iвано-Франкiвської областi. Помер 25 червня 2001 року.
У 1956 роцi закiнчив механiчний факультет Львiвського полiтехнiчного iнституту i отримав спецiальнiсть iнженера-механiка.

Працював: iнженером з контрольно-вимiрювальних приладiв (КВП) i автоматики ТЕЦ Городенкiвського цукрозаводу (1956-1958 роки); iнженер з КВП i автоматики, начальник центральної лабораторiї вимiрювальної технiки приладобудiвного заводу в м. Iвано-Франкiвську (1958-1965 роки); доцент кафедри автоматизацiї виробничих процесiв IФIНГ (1965-1994 роки); з квiтня 1994 р. До квiтня 1995 року - завiдувач кафедри автоматики i телемеханiки, а з квiтня 1995 року - авiдувач кафедри iнформацiйно-вимiрювальної технiки IФДТУНГ.

У 1965 рокi захистив кандидатську дисертацiю «Розробка, створення i дослiдження автоматизованої системи вищої точностi вiдтворення i вимiрювання витрати газу».

У 1992 роцi захистив докторську дисертацiю «Теорiя, принципи побудови i впровадження автоматизованих витратовимiрювальних комплексiв для технiчного i метрологiчного забезпечення вимiрювання витрати газу».
23 червня 1994 року отримав диплом професора на кафедрi автоматизацiї виробничих процесiв.
Автор 150 наукових праць, в тому числi 28 винаходiв. Пiд його керiвництвом захищено - 5 кандидатських дисертацiй.

МАСЛОВ ВАДИМ СЕМЕНОВИЧ

Народився 15 лютого 1941 року у м.Харковi. Помер 11 травня 2004 року.

У 1964 роцi закiнчив Львiвський полiтехнiчний iнститут за спецiальнiстю - напiвпровiдниковi прилади.
Працював: iнженером у ВО «Термоприлад» м.Львова (1964-1965роки); старшим науковим спiвробiтником у Львiвському фiзико-механiчному iнститутi АН УРСР (1965-1972 роки). З 1972 року i на даний час працює на посадi доцента кафедри. У квiтнi 1978 року був призначений завiдувачем кафедри. На цiй посадi пропрацював до листопада 1983 року. З листопада 1983 року до травня 2004 року працював на посаді доцента кафедри.

У 1970 роцi захистив кандидатську дисертацiю на тему «Резистивно-частотнi вимiрювальнi перетворювачi температури» за спецiальнiстю - прилади i пристрої автоматики i телемеханiки.

У 1975 роцi отримав диплом доцента кафедри iнформацiйно-вимiрювальної технiки i промелектронiки.
Автор близько 97 наукових праць, в тому числi 4 винаходiв.

НИКОЛАЙЧУК ЯРОСЛАВ МИКОЛАЙОВИЧ

Народився 21 вересня 1943 року в м. Надвiрна. Пiсля закiнчення школи з 1960 до 1962 року працював слюсарем КВП та механiком по обслуговуванню обчислювальних машин в Надвiрнянськiй конторi розвiдувального бурiння. В цей же перiод закiнчив Ленiнградську школу по ремонту обчислювальних машин. У 1962 роцi почав педагогiчну дiяльнiсть в iндустрiальному технiкумi (м. Надвiрна), де читав курс «Обчислювальнi машини».

З 1962 року до 1966 року навчався у Львiвському полiтехнiчному iнститутi за спецiальностями “Бурiння нафтових i газових свердловин” (1962-1964 р.р.) та “Автоматизацiя видобутку, пiдготовки, транспорту та зберiгання нафти i газу” (1964-1966 р.р.).

Працював: асистентом кафедри електротехнiки IФIНГ (1967-1972 роки); навчався в аспiрантурi при кафедрi IВТ i ПЕ (1972-1976); працював асистентом (1976-1980 роки) та доцентом кафедри прикладної математики (1980-1990 роки), доцентом кафедри автоматики i телемеханiки (сiчень 1991 р.-серпень 1991 р.), професором кафедри (серпень 1991 р.-листопад 1993 р.), а з листопада 1993 р. до квiтня 1994 р. - завiдувач кафедри. Починаючи з квiтня 1994 р. i до цього часу працює на посадi професора кафедри.

У 1979 роцi захистив кандидатську дисертацiю «Розробка i дослiдження ефективних методiв i пристроiв формування повiдомлень для низових мереж АСУТП (стосовно до промислових бурових установок)».

У 1989 роцi захистив докторську дисертацiю «Розробка теорiї i комплексу технiчних засобiв формування, передачi i обробки повiдомлень у низових обчислювальних мережах автоматизованих систем».
Отримав диплом професора кафедри автоматики i телемеханiки 27.08.93 р.

Автор бiльше 160 наукових праць, в тому числi 36 винаходiв.
Пiд його керiвництвом захищена 1 докторська i 7 кандидатських дисертаций.
Дiйсний член Української академiї наук нацiонального прогресу.
Органiзатор i керiвник Карпатського державного центру iнформацiйних засобiв i технологiй НАН України.